Журналіст-правозахисник Олександр Кулик переконаний, що сфабрикована справа проти Віктора Токаря розсиплеться у суді

Posted: Лютий 2, 2012 by Україна - Ukraine in Публікації в пресі, Слово правозахисника
Позначки:, , , ,

Друкуємо статтю з газети «Полтавська думка – 2000» без змін і скорочень:

Сьогодні, 2 лютого, в Полтаві продовжиться суд над Віктором Токарем

72-річного Віктора Токаря, голову Полтавського обласного фонду житлового будівництва на селі, два роки прокурори тягають по судах. Але вже три судді відмовилися розглядати подання прокурорів, взяли самовідводи, певно ж, розуміючи всю безглуздість обвинувачень, більше того, переконавшись у глибокій чесності цього справді державного чиновника.

У тому, що справа сфабрикована, переконався і полтавський журналіст-правозахисник Олександр Кулик, який був у судовому засіданні 16 січня 2012 року і вислухав ключових свідків. Всі вони навели такі аргументи, що присутня на засіданні прокурор попросила собі на підмогу слідчого, який проводив досудове слідство. Натомість молодий суддя Віталій Микитенко влучними і логічними питаннями до свідків і підсудного, по суті, розвінчував обвинувачення. У щирості свідків ніхто не міг засумніватися, в тім числі і прокурор. А свідчення, що лягли у матеріли тепер уже судової справи, на сто відсотків вказують на невинність Токаря, а головне – на його безкорисливість у тих 300 тисячах гривень, котрі хтось мов би використав не за цільовим призначенням. Більше того, Віктор Ілліч своїми діями примножив державні кошти у вигляді процентів, що їх сплачують сільські забудовники за користування кредитами. І, підкреслимо, не виявлено жодного факту не повернення кредиту! Тобто, Віктор Токар так вів державну політику по наданню кредитів, що тих грошей тепер не доводиться «вибивати», як, наприклад, це роблять банки.

Чому не доводиться? В.Токар як голова Фонду рішення про надання пільгового кредиту приймав не сам, а колегіально. А першим поручителем виступала та районна влада, звідки надходила заява на кредит. Відтак у процедурі узгодження беруть участь: районна влада, економіст Фонду, юрист Фонду, заступник голови Фонду і голова Фонду. Без підписів цих фахівців на заяві і в протоколі Держказначейство не пропустить грошей на рахунок заявника. Все прозоро і просто. Запитаєте, а за що ж таки прокурори переслідують поважного чоловіка? Пишуть вони в обвинувальному вироку, що Фонд надав кредити кільком людям, які на те мовби не мала права. При цьому прокурори обминають ключову статтю закону (зовсім його не згадують у своєму поданні до суду!), яким керується Фонд у своїй діяльності. Свідомо не згадують чи забули?

Віктор Токар настільки впевнений у своїй невинуватості, що навіть адвоката не наймав, хоча прокурори грозяться посадити його на 5 – 10 років у тюрму. Певно ж , їм потрібна галочка у звіті, мовляв, онде кого навіть посадили?

Тим часом журналісти, котрі долучилися до цієї справи, з’ясували одну пікантну річ. Років три тому, коли  в облдержадміністрації керувала одна дуже активна особа на посаді заступника голови, її секретарка покликала Токаря на розмову. У своєму кабінеті та заступниця голови ОДА раптом заговорила з Віктором Іллічем не про держані справи, а свої приватні: попросила у державного Фонду пільговий кредит на перекриття даху на хаті своїх батьків, котрі мешкають у Машівському районі. Віктор Ілліч одразу, тут же в кабінеті облдержадміністрації, відмовив високопосадовій чиновниці, сказав, що Фонд кредитів на перекриття дахів не видає. А тільки на будівництво. «А-а, не видає, тоді ждіть, я знайду на Вас управу», – дала зрозуміти начальниця. Відтоді перевіряючи органи й розпочали шукати недоліки у Токаря. Склали акт ревізії, на підставі якого прокуратура й порушила справу. Як виявляється тепер, у суді, справа розсипається, судді відмовляються брати на себе гріх, бачачи перед очима абсолютно чесно державного чиновника – Віктора Ілліча Токаря.

– Я ніскільки не сумніваюся, що суд виправдає Токаря, – говорить Олександр Кулик. – На мене справив сильне враження молодий суддя Віталій Микитенко, найперше своєю інтелектуальністю. Я провів сотні журналістських розслідувань, брав участь у сотнях судових процесів, бачив у роботі десятки суддів. Дуже важливо, які питання ставить суддя підсудному і свідкам, аби докопатися до істини. Так ось, суддя Микитенко ставив Токарю і свідкам питання, мовби читаючи ті питання у моїй голові. Я вперше бачив цього суддю. Свого часу працюючи у Верховній Раді, знаю, скільки списів зламано навколо реформування судової системи. 16 січня у судовій залі Октябрського райсуду я перейнявся оптимізмом: побачив у роботі суддю, який випереджає ті реформи, суддю, який може бути лицем нової судової системи в Україні. Я не знаю, яке він ухвалить рішення по «справі Токаря», але чомусь певен, що воно не суперечитиме його величності Закону.

Степан КУРІННИЙ («Полтавська думка – 2000», №5 (898), 2 лютого 2012 року).

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s